Читання Біблії на Різдвяний піст – 25/12 – Лк 2:22-40

Інші дописи автора

        Читання Біблії на Різдвяний піст – 25/12 – Лк 2:22-40

        В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

        2) Прочитай даний уривок зі Святого Письма один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість – читай вголос.

        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.

        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        – що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        – де я бачу себе в цьому уривку?
        – чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?

        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями – разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Тип: Сповнення пророцтв у народженні Ісуса Христа

        Тема: Жертвування Ісуса у Храмі

        Слово Боже (Євангеліє від св. Луки 2:22-40)

        22. І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом, 23. як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,- 24. і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” 25. А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. 27. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили Дитя-Ісуса, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, 28. він узяв Його на руки, благословив Бога й мовив: 29. “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, 30. бо мої очі бачили Твоє спасіння, 31. що Ти приготував перед усіма народами; 32. світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля.” 33. Батько Його і мати дивувалися тому, що говорилося про Нього. 34. Симеон же благословив їх і сказав до Його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, 35. та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” 36. Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; 37. зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. 38. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про Нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. 39. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. 40. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

        Коментарі

        Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Лк 2:22-40

        Коментар Отців Церкви

        2:28-32 Пісня Симеона: Нині відпускаєш…

        Симеон бачить в Ісусі звільнення від рабства. Ориген: Симеон знав, що ніхто не може звільнити людину від в’язниці тіла з надією на те, що наступить життя, окрім Помазаника, якого він обіймав у своїх руках. Тому він також говорить до Нього, “Нині відпускаєш раба Твого, Господи, з миром. І доки я не тримав Христа, доки мої руки не обійняли Його, доти я був ув’язнений і неспроможний втекти від моїх пут”. Це правда не лише про Симеона, але про весь людський рід. Всякий, хто відходить з цього світу, покидає в’язницю і дім скутих у кайданах, щоби йти вперед і панувати, повинен взяти Ісуса у свої руки. Він мусить обняти Його своїми руками і цілковито прийняти у своє нутро. Тоді Він зможе йти туди, куди прагне. … Тоді він увійшов у храм — але не випадково чи простакувато. Він прийшов у храм у Божому Дусі. … Якщо ти бажаєш тримати Ісуса і обійняти Його своїми руками, і заслужити собі право покинути в’язницю, то також мусиш боротися кожним своїм зусиллями за володіння Духом, що провадить. Просто прийди у Божий храм. Глянь, ти вже стоїш у храмі Господа Ісуса, в Його церкві. Це храм, збудований з живих каменів (1Пет 2:5) (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 15.1-3).

        Симеон втілює пророцтво і священство. Єфрем Сирин: Син прийшов до слуги не для того, щоби Його слуга представив, але для того, щоби через Сина слуга зміг представити своєму Господеві своє священство і пророкування, що були довірені йому для збереження. Пророкування і священство, які були дані через Мойсея, були зіслані і зійшли на Симеона. Він був чистою посудиною, що себе освятила, і, як Мойсей, він міг бути одночасно і тим і тим [священиком і пророком]. Це були кволі посудини, яким були зіслані великі дари — дари, які кожен може мати через свою доброчесність, але багато хто не може прийняти, тому що ці дари занадто великі. Симеон представив нашого Господа, і у Ньому він представив два дари, котрі мав, і таким чином те, що отримав Мойсей у пустелі, було передане Симеонові у храмі. Тому що наш Господь є посудиною, в якій живе вся повнота Божества (Кол 2:9), коли Симеон представив Його перед Богом, він вилив обидві ці чесноти на Нього: священство від своїх рук і пророкування зі своїх уст. Священство завжди було на руках Симеона через ритуальне очищення. Пророкування, фактично, було на його устах через одкровення. Коли обидві ці речі побачили Господа, котрий є Господом цих двох речей, вони були об’єднані і вилиті у посудину, котра могла їх вмістити, заради священства, царювання і пророкування. Це Дитя, яке було замотане у пелюшки чеснотою своєї благочесності, було також зодягнене у священство і пророкування чеснотою своєї величності. Симеон убрав Його у це і представив тому, хто вбрав Його у пелюшки. Відтак, коли старий чоловік повернув Дитя матері, він повернув священство з Ним. І коли він пророкував про Нього матері: “Дитя це багатьом на падіння й уставання”, – то також дав їй пророцтво разом з Ним. Тож Марія взяла свого первістка і пішла. Хоч він і був видимо замотаний у пелюшки, невидимо Він був одягнений у пророцтво і священство. Таким чином, те, що Мойсей віддав, було отримане від Симеона, і воно залишалося і продовжувалося з Господом цих двох дарів. Перший ключник і останній скарбник тримали ключі священства і пророкування для того Єдиного, хто мав володіти ними. Ось чому Його Отець дав Йому Духа без меж (Йо 3:34), тому що всі межі Духа в Його руках. І щоби засвідчити, що Він отримав ключі від попередніх скарбників, наш Господь сказав до Симона: “Ключі тобі дам від Царства Небесного” (Мт 16:19). Як же Він міг би дати їх комусь, якщо би сам не отримав їх від когось іншого? Отже, ключі, які Він отримав від Симеона, священика, Він дав іншому Сим(е)ону, апостолу. І хоча й євреї не слухали першого Симеона, народи поган будуть слухати іншого Симеона (Єфрем Сирин, Гомілія про нашого Господа 53.1-54.1).

        Христос – спасіння. Василій Великий: Тепер це традиція у Святому Письмі – називати Христа Бога спасінням, як це робить Симеон: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє”. Він пояснює, що є спасінням. Це не просто якась активна сила, яка забезпечує нам благодать на зцілення від слабкостей і здоров’я нашого тіла. Що ж є спасінням? “Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!”(Пс 61:3 LXX). Син, що є від Бога, є нашим Богом. Він також є Спасителем людського роду, що підтримує нашу слабкість, виправляє неспокій, пробуджений в наших душах через пристрасті (Василій Великий, Гомілія над Псалмом 61.2).

        Таємниця Христа: Світло для поган і слава Ізраїлю. Кирило Александрійський: Таємниця Христа була приготована ще перед самим сотворенням світу, але була проголошена у останні віки часу. Вона стала світлом для тих, хто в темряві, і гріх впав до рук дияволові. Це були ті, хто “служить творінню замість Творця” (Рим 1:25), ба більше, поклоняється дракону, творцю зла, натовпу нечистих духів, яким вони віддають честь замість Бога. Тепер Бог Отець покликав їх, щоби вони могли пізнати Сина, який є правдивим Світлом. … Так Христос став світлом на просвіту поган для одкровення, але також на славу Ізраїлю. Навіть даруючи те, що дехто з них були нахабними і непокірними, і з умами, які так і не зрозуміли, попри те, що є ці всі недоліки, вони були допущені до слави, і спасенні через Христа. Першими плодами цього були святі апостоли, яскравість яких засіяла славою на ввесь світ. В іншому значенні, Христос є славою Ізраїля, тому що Він вийшов з нього за своєю плоттю, але Він є Богом усіх і благословенний на віки віків. Амінь (Рим 9:5) (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Гомілія 4).

        2:33-35 Пророцтво Симеона

        На падіння євреїв, воскресіння поган. Амфілохій: Він поставлений на падіння невіруючих євреїв, але для воскресіння віруючих поган. “І Він стане знаком протиріччя”. Хрест є цим знаком протиріччя. Чому? Тому що багато тих, хто не вірив, зреклися Його під хрестом. Вони зневажили [Його] як своїми вчинками, так і своїми словами. Вони дали Йому напитися оцту, сплели вінок з тернини і поклали Йому на чоло, пробили Йому бік списом, вдаряли Його своїми руками, і викрикували в Його сторону образливі прокляття: “Він рятував інших, а сам не може себе врятувати” (Мт 27:42) (Амфілохій, Проповідь 2.8, Про Представлення Господа).

        Усе, що стосується Ісуса, є знаком протиріччя. Ориген: Усе, що записано про Спасителя у Писанні, є знаком протиріччя. Діва є матір’ю. Це є “знаком протиріччя”. “Маркіоніти заперечують цей знак і наполягають, що Він не народився від жінки”. Ебіоніти заперечують цей знак і кажуть, ніби Він народився від чоловіка і жінки, так як і усі ми. Він мав людське тіло. Є ще один “знак протиріччя”. Дехто каже, що Він зійшов із Небес. Інші кажуть, що Він мав таке тіло, як наше, і тому зміг відкупити наші тіла від гріха подібністю свого тіла, і дав нам надію на воскресіння. Він постав з мертвих. Це ж також є “знаком протиріччя”. Як Він воскрес? Чи був Він таким самим по воскресінню, як перед ним, чи мав цілком нове тіло з досконалішою природою? … На мою власну думку, навіть той факт, що пророки пророкували, що Він стане знаком протиріччям … не означає, ніби усі, хто вірить в Нього, заперечуватимуть ці речі. Ми дійсно знаємо, що все, що написано в Писанні, є правдою. Але для тих, хто не вірить, усе, що написано про Нього є “знаком протиріччя” (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 17.4-5).

        Меч, що пройде через Марію, є її скорботою. Іван Дамаскин: Одначе, ця благословенна, що була визнана варта дарів, які перевершують природу, зазнала у часі страстей [Христових] тих страждань, яких уникнула під час родів. Коли вона побачила Його, засудженого до смерті як злочинця, — Чоловіка, якого вона знала як Бога, коли Його породила — її серце розривалося від материнського співчутя і думки розривали її, ніби меч. Це і означає: “і меч прошиє тобі самій душу”. Але її скорбота дала шлях радості від воскресіння, воскресіння, яке проголосило Його Богом, що помер у тілі (Іван Дамаскин, Православна віра 4.14).

        Марія усуває меч, який захищав Рай через [гріхопадіння] Єви. Єфрем Сирин: Симеон також каже: “Ти усунеш меч”. Марія усунула меч, який захищав Рай після гріхопадіння Єви (Бут 3:24). Інша можливість, що “ти усунеш меч” означає відмову. У грецькому тексті про це йдеться чітко, внутрішні думки у великій кількості стануть явними, це є думки тих, хто сумнівався. Він каже: “Ти усунеш меч”. Справді, ти також будеш сумніватися, тому що вона думала, що то був садівник (Йо 20:15). Написано, що Марія дивувалася при Його народженні, так само як і при Його зачатті. Вона розповіла іншим, як вона зачала і як насправді породила. І для тих, що сумнівалися в цьому, було достатньо подиву в її слові (Єфрем Сирин, Коментарі до Таціанового Діатессарона 2.17).

        Меч, який прошиє Марію є Словом Божим. Амвросій Медіоланський: “І меч душу прошиє самій же тобі”. Ані Писання, ані історія не розповідає нам про те, що Марія зазнала насильницької смерті. Але це не душу, а тіло можна прошити матеріальним мечем. Це таким чином доводить, що Марія не могла не знати про небесну таємницю: “Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця” (Євр 4:12). Боже Слово показує думки і наміри серця, тому усі речі є відкритими і оголонеми для очей Сина Марії, котрому відомі таємниці нашого сумління (Амвросій Медіоланський, Пояснення до Євангелія від Луки 2.61).

        Швидке зцілення зійде на серця тих, хто згіршився. Василій Великий: “Так що розкриються думки багатьох” означає, що після події, яка сталася на хресті, як для учнів так і для самої Марії, прийде певне швидке зцілення від Господа, укріплюючи їхні серця у вірі в Нього. Таким чином ми бачимо, що навіть Петро, після того, як зрадив, ще міцніше вчепився за свою віру в Христа. Таким чином, те що було людське було доведене безслівно, аби проявилася сила Господня (Василій Великий, Лист 260).

        2:36-38 Анна чекає на Відкуплення Єрусалиму

        Пророцтво Анни свідчить, що жінки будуть спасенні. Ориген: Тому що було необхідно, щоби й жінки також спаслися, після Симеона прийшла жінка, яка була пророчицею. Писання говорить про неї: “Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового”. Яким же прекрасним є порядок! Жінка не прийшла перед чоловіком. Першим прийшов Симеон, котрий узяв Дитя і тримав Його у своїх руках. Тоді прийшла жінка. Докладно, що вона сказала, не записано. Але Писання говорить загальними словами, що вона “Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав” (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 17.9).

        Батько Анни та плем’я підтверджують свідчення. Феофілакт: Євангелист продовжує писати про Анну. Він зазначає її батька та її плем’я, аби ми могли пересвідчитися, що він говорить правду. Він скликає багатьох свідків, котрі знали її батька та її плем’я. (Феофілакт, Пояснення святого Євангелія від Святого Луки 2).

        Анна репрезентує Церкву, що овдовіла через смерть свого Чоловіка. Беда Преподобний: У містичному сенсі Анна символізує Церкву, яка у цьому сучасному світі є ніби вдовою, покинутою через смерть свого Чоловіка. Навіть число років її вдівства знаменує собою час, у якому Церква, перебуваючи в тілі, живе далеко від Господа. Сім разів дванадцять дає сорок два. І сім означає повний цикл цього світу, що був зроблений за сім днів. В той час як дванадцять означає повноту апостольського навчання. Отже, будь-хто, вселенська церква чи хтось з вірних, хто присвячує цілий цикл свого життя апостольському служінню, благословенний Господом як такий, що служить Господу вісімдесят чотири роки. Період семи років, під час якого вона жила зі своїм чоловіком, символізують час Господнього втілення. Як я вже сказав, повнота часу виражена числом сім. Тут завдяки особливій якості Божої величності, просте число 7 виражає, як символ досконалості, час, у якому Він навчав, коли був зодягнений у тіло. Це також служить таємницею, що Анна Божою благодаттю інтерпретується як дочка Фануїла, якого називали лицем Господнім, і походила з племені Асирового, котрий є “благословенний своїми дітьми” (Вт 33:24) (Беда Преподобний, Пояснення до Євангелія від Луки 2.38).

        Вік Анни священний. А[нонім]: Анна, яка через роки свого вдівства і свої чесноти, представлена перед нами як цілком достойна довіри, проголошує, що Відкупитель усіх людей народився. … І не без причини він [євангелист] згадує 84 роки її вдівства, тому що сім по дванадцять і два по сорок мали би означати число, що є священним (А[нонім], Пояснення до Євангелія від Луки 2.62).

        2:39-40 Зростання дитяти тілом і духом

        Ісус сповнений мудрістю. Ориген: У Євангелії від Луки, Святий Дух пише це про Нього, поки Він не досягнув віку 12 років: “Але Хлопчик ріс і укріплявся, і Він був сповнений мудрості”. Сама людська природа не дозволяє цього, щоби мудрість була досконалою перед 12 роками життя. Одна річ просто бути мудрим, проте зовсім інша – бути сповненим мудрістю. … Син Божий “умалив самого себе” (Флп 2:7), і це ще раз доводить, що Він сповнений мудрістю. “І благодать Божа була на Ньому”. Він володів Божою благодаттю, коли ще був юнаком. Не тоді, коли навчав відкрито, але ще коли був малим хлопцем (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 19.1-2).

        Слово об’являло мудрість, пропорційну до віку, якого досягало тіло. Кирило Александрійський: Не думайте собі: “Як може зростати Бог?”, “Як той, хто посилає благодать на ангелів і людей, може здобути якісь нові знання?”. Але радше розважте над тим, як вміло ми введені у Його таємницю. Адже мудрий євангелист не представляє Слово у Його абстрактній та безтілесній природі. Він каже про Нього: “Він зростав мудрістю, і віком та благодаттю”, бо після того, як Він народився у тілі від жінки і взяв нашу подобу, євангелист приписує Йому ці людські якості. Тільки тому він називає дитям і говорить, що Він зростав мудрістю, і Його тіло росло поступово, згідно з фізичними законами. Тому написано про Нього, що Він також зростав у мудрості, але не отримуючи постійно нову мудрість. Ми сприймаємо Бога, розуміючи Його цілковиту досконалість у всіх вимірах і водночас неможливість якогось недостатку в будь-якій речі, яка властива Богу. Отож Бог Слово поступово об’являв свою мудрість пропорційно до віку, якого досягало тіло. Відтак, тіло зростало у силі, а душа в мудрості. Божа природа не може зростати ні в одному ні в іншому, передбачаючи що Слово Боже є цілковито досконалим. Але з поважної причини мудрість росла з ростом тіла, тому що божественна природа проявляла свою мудрість пропорційно до тілесного росту (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Гомілія 5).

        Чому Лука пропускає втечу в Єгипет. Беда Преподобний: Лука тут опускає те, що як він знав, уже докладно описав Матвій. Опісля Господа, аби Його не знайшов і не схопив Ірод, взяли до Єгипту Його батьки. Коли Ірод помер, Він повернувся до Галилеї і замешкав у своєму селі Назареті. Окремі євангелисти можуть опускати деякі речі, котрі, як вони знають, записані іншими, або, як вони бачать у Дусі, ще будуть записані іншими, так щоби в підсумку у всій розповіді нічого не було пропущено. Що ж саме було пропущено, сумлінний читач знайде, проходячи через усі Євангелія по черзі (Беда Преподобний, Пояснення до Євангелія від Луки 2.39).

        Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        Ілюстрація: Jan vant Hoff – Simeon and Anna

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.